Учора був на святкуванні Дня незалежності на своїй «малій батьківщині», у звичайному районному центрі. Неприємно вразила кількість навіть не підлітків, а дітей із алкогольними напоями в руках. Наприклад, біля мене стояли троє хлопців, учнів десь так 5-6 класу, у двох із них у руках був «бірмікс», в одного взагалі «слабоалкоголка». Захотілося зробити зауваження, але спіймав себе на думці, що не можу підібрати жодного більш-менш доступного для їхнього розуміння аргумента, аби довести малим, що цього робити не варто. Можливо, хтось знає про прості й дієві (бажано, вербальні!)способи «антиалкогольного впливу» на підростаюче покоління.
П.С. Бачив десь за годину того хлопчика, що після «слабоалкоголки»… Жалюгідне видовище…

Написав вчора статтю для сайту по свіжих враженнях від фільму, але чомусь її досі не виставили. Дзвонити, лаятися мені не хочеться, тому просто виставлю в ЖЖ.



Нині у кіноіндустрії прийнято хизуватися витраченими на фільми бюджетами, лік яких уже переходить з десятків на сотні мільйонів доларів. І тому цікаво, чия робота нині обходиться дорожче: компютерника, який кадр за кадром може промалювати вражаючі спецефекти, чи актора, здатного переконливо втілити на екрані той чи інший образ, викликаючи у глядача емоційне співпереживання чи спонукаючи до роздумів.



Хочеться вірити, що спецефекти ще не скоро витіснять реальних ( і справжніх!) акторів. І ця віра міцнішає після таких прекрасних «акторських» стрічок, як «Освідчення», що цими днями стартує у вітчизняному кінопоказі. За сюжетом, головній редакторці нью-йоркського видавництва Маргарет (Сандра Буллок) загрожує депортація зі Штатів, тому вона не вигадує нічого кращого, як укласти фіктивний шлюб із своїм помічником Ендрю (Райан Рейнольдс).Тепер їм потрібно за вікенд якомога більше дізнатися один про одного, щоб успішно пройти співбесіду в імміграційному департаменті. І вони відправляються на батьківщину хлопця – у містечко Ситка, що на Алясці – на 90-річчя його бабусі. Далі за законами жанру протилежності притягнуться, пройшовши через низку кумедних ситуацій і кілька разів опинившись перед нелегким вибором, щоб потім бути разом не фіктивно, а по-найсправжнісінькому.



«Фу, банальна мелодрама,» - скажете ви і підете на других «Трансформерів». Не сперечатимусь, ви будете у дечому мати рацію. Проте простенький, на перший погляд, сюжет творцям стрічки вдалося наситити чимось глибшим. «Освідчення» - це фільм «простих істин», про які нам регулярно треба нагадувати: любов, щирість, повага дітей до батьків і навзаєм, відчуття батьківщини тощо. Причому нагадування ці абсолютно не нав’язливі, до того ж приправлені великою долею здорового життєвого гумору – не повірю, якщо ви скажете, що бодай не посміхнулися, зокрема, у сцені «аляскінського» стриптизу Рамона чи ритуальних танців бабусі та Маргарет.



Чомусь після перегляду не залишає думка, що для того, аби знімати такі світлі, як полярний день на Алясці, кінострічки, треба любити глядача. Любіть кіно, яке любить вас!

Думаю, усі чули про події у Голованіському районі нашої області, в яких замішаний депутат ВР. Так от через цей інцидент раптово «пішли» голову Кіровоградської ОДА Василя Моцного. Ображений, той учора скликав прес-конференцію. Уся редакція була у від’їзді, тому попросили піти мене. Чесно кажучи, перший раз був на подібному заході у нашій облдержадміністрації. Послухав, ретельно усе записав на диктофон. Опісля сів розшифровувати – це просто жах якийсь: майже кожне речення треба було правити чи то з граматичної, чи то зі змістового погляду. Коротше не став заморочуватися, розширував дослівно. Один із найкращих «перлів: «Це дуже прикро на сьогоднішній день, коли ми про такі речі взнаємо з екрану телевізора або, можливо, із СМС-повідомлень, які знаходяться на з’їзді «Нашої України».
А найбільшу «хітяру» свіжевідставлений губернатор сказав на мітингу, який «добровільно» зібрався на площі перед ОДА: «Ми започаткували багато проблем!»
Після того я прямо сказав на редакції, що у політику я більше не ходок:)

Вікторіанська Англія у київській квартирі сестер Тельнюк, перший «ясельний» сольний концерт Володимира Якимця; екстремальні пригоди Ярини Скуратівської та Ніни Герасименко; «Про дачу, садюгу-виховательку та мурашине вино» від Лесі Вороніної, сім забракованих дитячих історій від Олени Стяжкіної і «Чорний день» Ірени Карпи – у проекті «Впасти в дитинство»
http://www.kirovograd.net/science_culture/2009/6/1/vpasti_v_ditinstvo_chastina_1_sestri.htm
http://www.kirovograd.net/science_culture/2009/6/1/vpasti_u_ditinstvo_chastina_2_jarina.htm
http://www.kirovograd.net/science_culture/2009/6/1/vpasti_v_ditinstvo_chastina_3_lesja.htm
http://www.kirovograd.net/science_culture/2009/6/1/vpasti_v_ditinstvo_chastina_4_olena.htm
http://www.kirovograd.net/science_culture/2009/6/1/vpasti_v_ditinstvo_chastina_5_irena.htm

Мої матеріали, повязані з перебуванням у травні у Львові на "Форумі видавців - дітям". Інтервю з Маряною Савкою та Іреною Карпою, а ткаож стаття про літературний квест, який відбігав разом з дітями. тим більше, що ми виграли:)
http://www.kirovograd.net/science_culture/2009/5/25/marjana_savka_ja_ne_viryu_u_te_sho.htm
http://www.kirovograd.net/science_culture/2009/5/19/irena_karpa_jak_lyudina_tvorcha_ja_duzhe.htm
http://www.kirovograd.net/science_culture/2009/5/14/literaturnii_kvest_na_forumi_vidavciv.htm

Ось проглядав ВАКівський журнал "Науковий світ", де друкуються оголошення про майбутній захист дисертацій і знайшов ось ці два прізвища. Як вам такі кандидати наук?

Учора слухав на «Ері-ФМ» інтерв’ю із «скандальним пісатєлєм» Олесем Бузиною – ну, це той, хто написав про «Вурдалака Тараса Шевченка». Багато було веселого у передачі, але найбільше мені сподобалося, що пан, чи точніше гаспадін Бузина ділить українців на дві групи: «антірусскіх» і тих українців, котрі у душі навіть більше «русскіє», ніж росіяни.
Олесь також відкрив рецепт повернення уваги молоді до читання. Увага усім – читайте і запам’ятовуйте: ПОВЕРНУТИ У ПОВНОМУ ОБ’ЄМІ РОСІЙСЬКУ ЛІТЕРАТУРУ В ШКОЛУ!!!! (Бєдні наші культурні діячі – мучаються, мучаються – а «ларчік просто аткривался»)
Також «апасний інтєлєктуал» Бузина «поругав» Івана Малковича за те, що він підробив Гоголя, виправивши фінал у «Тараса Бульби». Не знаю, чому Бузині не розповідали під час його навчання в університеті імені Шевченка, що «Тарас Бульба» відомий у двох редакціях – 1835 і 1842 рр. Крім того, в Олеся Бузини цікавий погляд на історію української мови. На його думку, російська мова давніша за українську, бо давньоруською користувалися ще у Київській Русі, а українська виникла як суміш російської і польської.
Вот «Сколько нам аткритій чудних гатовіт прасвєщєнья дух…»

У неділю їхав від батьків. В електричці одразу біля дверей з протилежних кінців проходу сиділи вони: дуже похилого віку жіночка з ознаками маразматичних нападів в оточенні кравчучки з кількома картатими сумками, з іншого боку він – перегородивши прохід велосипедом, немолодий чоловік у ще більш зашмульганій та порваній ( у порівнянні з бабусею) куртці. Не знаю, які між ними (родинні?) стосунки,проте майже всю дорогу повторювалася наступна сцена: як тільки жіночка починала длубатися у сумках, ризикуючи порушити ту тендітну, вибудовану на кравчучці конструкцію, чоловік піднімався, відсував велосипед, щоб пройти, нахилявся над нею й крізь зуби говорив: «Я тобі говорю: не роби цього! А то я вийду і ти останесся одна! Або у дєтдом здам! Останесся одна!». Вставати та промовляти ці слова чоловікові доводилося щокілька хвилин (ймовірно, маразм у бабусі крєпчал), але як рефреном звучало оте «Останесся одна!»
І цікаво, чи розуміє та жіночка, наскільки вона є щасливою, що поруч із нею є людина, котра хоч і погрожує весь час, що кине її саму, все одно залишається?

Як мене намагаються полаяти і підтримати за рецензію на масліт
http://sumno.com/literature-review/moloko-z-krovyu-i-selo-i-lyudy/

Моя розмова з чудовою дитячою письменницею і просто цікавою людиною Лесею Ворониною
http://www.kirovograd.net/science_culture/2008/12/31/lesja_voronina_koli_ti_lyubish_ditinu.htm

Моя стаття про «Книгу року Бі-Бі-Сі»
http://www.kirovograd.net/science_culture/2008/12/22/kniga_roku_bibisi2008_iz_sela_.htm

Замість післямови.
Адміністратор премії від «Бі-Бі-Сі» Світлана Пиркало в ефірі Першого національного радіоканалу:
«Це цікава книжка, дуже яскрава, вона одразу впаде в око покупцям української книги. ( Read more... )

Сьогодні я у Києві. Побував на фіналі "Книжки року ВВС". Принагідно вітаю Ірину Чернову з перемогою! Несподівано, мяко кажучи. Шкода Бриниха, перемогу пророкували йому - дарма Фінкельштейн і Забужко прийшли. Саме за його"Шахмати" та "Москалицю" Матіос голосували найбільше під час визначення шорт-листа. Хоча особисто я вболівав за Лесю Воронину, так само, як і ще одна фіналістка Лариса Денисенко. Лариса сказала, що це було б гарно, якби у День Святого Миколая перемогла саме дитяча книжка.
Також сьогодні вийшов у прямий ефір на "Промені", читав про Миколая. Збулася мрія ідіота - я в ефірі мого ще з 15 років улюбленого радіо.
Ще у "норі-друк" мені сказали, що зі мною дуже хоче "поговорити" Галина Вдовиченко за мою рецензію на "Пів"яблука". Напевне, стаю скандальним журналістом:-)

Щось не роздуплився з новими умовами публікацій на "Сумно". Тому вийшло видрукувати не на самому сайті, а на блозі. Тому читайте, кому цікаво!

http://dmytro.sumno.com/reportage/viter-stolit-atmosfernyj-kulturnyj-front/

Минулого тижня зайшов із колегою забирати її малу із дитсадочка. У роздягальні на лавочці інший мужчинка вдягав свого малюка. До розмови не сильно прислухався, але одна татова репліка мене просто вбила. Коли хлопчик спитав, чого його куртка воняє, той не прямо відповів: «Потому что твоя мама провтыкала со стиркой».

І що дітям потім розповідати про сімейні цінності:)

Ще кілька уривків з робіт “моїх” десятикласників. На цей раз з твору на тему “Що я можу зробити для рідної мови свого народу”:

“На даний час Україна нагадує не Українську Державу, а державу з вживанням іншомовних слів”.
“Тому ми маємо спілкуватися рідною мовою, але, на жаль, не всі українці підтримують і допомагають їй співіснувати з народом”.
“Навіть такий письменник, як Тарас Григорович Шевченко скликав народ, скликав молодь, скликав дітей у своїх творах і говорив нам, що нічого краще нема своєї Батьківщини, її рідної мови, її законів, її культури, її величних свят. І що кожен натуральний українець має в душі все те і мову, і культуру, і закони”.
“З багатьох країн приїжджають і милуються тією красою нашої країни, фруктами, овощами, врожаєм”.
“...є в нашій країні куточки, де збереглася первинна краса української мови це Львівська область, Галичина, Буковина, Полісся – захід і північний захід України”.
“Мова є невід’ємною частиною кожної особистості, яка повинна її прикрашати”.

І, як на мене, точне і показове насамперед з мовного погляду висловлювання (орфографію збережено): “Вчителі свої знання внушають нам, бо вони це добре знають. Но ми можемо запоминати і ні”.
І що ти тут скажеш:)

Вчора мої десятикласники писали переказ про дитячі роки Володимира Винниченка. Ось кілька їхніх “перлів” (орфографію збережено):

“В неї було три сина: Андрій, Ілько і Марія”
“Згодом він став письменником і дИпутатом”
“Одного разу Володька наважився перепливти ставок з чоловіками та майже не втопився”
“Він не був ангелом, бо нарушав дисципліну, валив часто екзамени”
“Потім він навчався у гімназії, з якої його вигнали за яскравий націоналізм”
“Я би міг розповісти ще про деякі пригоди, але, нажаль, вмене немає часу.”

Сьогодні у нашому університеті була презентація нової книги Романа Скиби. Оскільки дата терміново перенеслася з наступної пятниці, то в аудиторію "зігнали" кого могли, здебільшого перший курс. Слід сказати, що слухали більш-менш уважно, навіть запитання ставили деякі "в тему". А найбільша потішила одна дівчинка, яка спитала, як львівянин Скиба ставиться до творчості своїх земляків Любка Дереша(!) і Марії Матіос(!!). Во Львівську область розширили:-)

Мій погляд на нову книгу Стівена Кінга “Острів Дума”
http://www.kirovograd.net/science_culture/2008/10/8/divoostriv_divoostriv__zhiti_na.htm